Закон это определение

Что такое закон: определение. Что такое закон РФ

Слово "закон" по своему смыслу означает "предел", "правило", положенное свободе действия и воли. Проще говоря, это модель поведения общего характера, обязательная для всех лиц. Рассмотрим далее подробнее, что такое право и закон.

Юридический смысл

Он заключается в том, что под термином "закон" имеется в виду постановление высшей власти. С древности на других языках сформировалось аналогичное значение соответствующих понятий. Юридическое правило общего характера - это правовая норма; закон, выступая в качестве акта, принимаемого высшей властью, - источник, в котором эта норма появляется и присутствует. Таким образом, последний - это акт, устанавливающий или излагающий, отменяющий либо изменяющий предписания.

Что такое закон: определение

В юридической науке принята общая трактовка понятия. Закон представляет собой нормативно-правовой акт, который принимается высшим представительным государственным органом в установленном порядке. Он регулирует наиболее важные отношения, возникающие в обществе, с точки зрения потребностей и интересов населения. В этом проявляется сила закона. Что такое действие нормативного акта? Оно предполагает обязательность для исполнения всеми лицами. К этому стоит добавить, что нормативность (общий характер) акта не значит, что в нем не могут присутствовать директивные или индивидуальные отдельные предписания (поручения правительству, плановые или бюджетные показатели, декларации, программные положения и пр.). Например, что такое Федеральный закон о бюджете? Это акт, который в большей части состоит из финансовых показателей. Вместе с этим он включает в себя и отдельные нормы общего характера.

Основные признаки

Разъясняя, что такое закон, определение позволяет сформулировать его основные черты. Они состоят в следующем:

Закон - нормативное выражение народной воли в результате согласования разных социальных интересов. Такая практика считается общепризнанной и действует в современных государствах. Вместе с этим допускаются исключения из этого правила. Так, в Великобритании любой акт, принятый в обеих палатах парламента, промульгированный королевой, признается законом. В таком порядке осуществляется установление персональных пенсий, другого содержания бывшим служащим и иных социальных выплат.
Закон принимается высшим представительным госорганом либо самим населением в результате референдума. Этот порядок обусловлен тем, что с древности нормативный акт является выражением высшей власти в стране. Например, это было в древневосточных государствах, которые не знали современной конституционной системы. В них высшая власть принадлежала верховному правителю. Он, в свою очередь, в соответствии с нравственными и религиозными убеждениями, получил ее и сами законы от Бога. Такое представление имело место при феодализме в России и Европе.

Важный момент

Не каждый нормативный акт имеет те признаки, которыми его наделяет конституционная система. Но если говорить о том, что такое закон в рамках этого строя, то он остается выражением высшей власти в стране. Это означает, что в Российской Федерации ему присущи именно те признаки, которые имеет конституционная система государства. В качестве одного из основных выступает тот факт, что принятие актов осуществляется исключительно органами народного представительства либо голосованием граждан. Вместе с этим в Конституции прямо не предусмотрено утверждение законов в результате референдумов. Однако в действующем ФЗ, регламентирующем их проведение, нет запрета на вынесение проектов нормативных актов на народное обсуждение.

Особенности действия

Обращаясь к приведенным выше разъяснениям о том, что такое закон, следует отметить, что он призван обеспечить упорядоченное развитие политических, социальных и экономических сфер. Среди прочих нормативных актов он обладает наибольшим юридическим действием. Определяющее и ведущее положение в системе отражает одно из главных требований - верховенство закона в процессе регулирования общественных отношений. Оно выражает нормативную направленность акта и обязательность соответствия других норм его положениям. Никакой подзаконный акт не может влиять на законодательное регулирование. В противном случае его надлежит привести в соответствие с высшими нормами либо отменить. Разъясняя, что такое закон РФ, необходимо отметить нормативную концентрированность и предоставление субъектам различных вариантов поведения, рассчитанных на неопределенное множество случаев применения.

Порядок принятия

Утверждение проекта нормативного акта осуществляется в рамках специального процесса. В современных парламентских демократических государствах принятие законов осуществляется представительными органами. Установленная регламентом процедура обеспечивает вынесение на обсуждение проектов актов по действительно актуальным вопросам государственной жизни. Это реализуется, как правило, посредством ограничения круга субъектов, имеющих законодательную инициативу. К ним, в частности, относят депутатов, правительство, главу государства, высшие судебные органы и прочие институты власти.

Классификация

В России существуют:

1. Законы. Они представляют собой наиболее общую форму норм. В Конституции и других законодательных актах часто содержатся ссылки на те или иные положения. В этом смысле имеются в виду не только ФЗ, но региональные нормы. Отсылки могут быть как на единичный акт, так и на законодательство в целом (как на собирательное положение).

2. ФЗ. Федеральные законы представлены в виде:

Конституции. Это Основной закон, которому должны соответствовать прочие акты.
ФЗ конституционного характера.
Федеральных обыкновенных законов.

3. Кодексы. Говоря о том, что такое закон в данном случае, необходимо указать на отраслевой характер актов. Кодексы содержат системы норм, которые наиболее полно регламентируют определенный круг отношений. Как правило, они охватывают конкретные сферы общественной жизни. Кодексы отличаются наибольшей стабильностью. Они занимают своеобразное доминирующее положение в соответствующей законодательной отрасли. В России действуют кодексы:

Таможенный.
Бюджетный.
Гражданский.
Трудовой.
Семейный.
Уголовный и прочие.

Что такое нравственный закон?

Кроме юридической сферы, немаловажное значение в жизни общества имеет и моральная. Весьма распространенной считается теория Канта. Говоря о том, что такое нравственный закон, мыслитель указывал на его императивность. Кант говорил о моральном долге человека. Он выражается в том, что индивиду надлежит вести себя так, чтобы правило его поведения могло стать моделью для всех. Кант считал, что нельзя называть моральным поступок, совершенный под влиянием чувственной склонности, даже если он совпадает с нравственным законом. По мнению философа, поведение человека должно отражать уважение к постулатам. В качестве стержня нравственности выступает добрая воля. Она выражает поступки, которые совершаются только во имя морального долга, но не ради иных целей (из-за выгоды, корысти, чтобы не выглядеть плохим в глазах остальных людей и так далее). Следует также отметить одну из актуальных проблем, рассматриваемых в социальной философии Канта. Она состоит в первенстве морали относительно политики. Кант против таких безнравственных принципов, как захват чужих территорий при благоприятных условиях, отрицание виновности в совершенном преступлении и пр. В теории Канта различают закон и максимы. Последние выражают субъективные принципы воли конкретного единичного лица. Говоря о том, что такое закон морали, Кант указывает на общезначимость. Принцип волеизъявления имеет силу для каждого человека. В этой связи такие законы Кант именует императивами - правилами, характеризующимися долженствованием, которое выражает обязательность поступков.

syl.ru

/ Теория Государства и Права / Закон понятие признаки виды

Закон: понятие, признаки, виды

Закон — в узком смысле это нормативный правовой акт, который принимается представительным (законодательным) органом государственной власти в особом порядке, регулирует определённые общественные отношения и обеспечивается возможностью применения мер государственного принуждения. Кроме того, в широком смысле под законом понимается любой нормативно-правовой акт, действующий в рамках конкретной правовой системы.

Закон имеет следующие признаки, отличающие его от нормативных правовых актов:

1. Закон обладает высшей юридической силой среди всех остальных источников права, имеет верховенство и является главенствующей формой права.

Cyщнocть высшей юридической силы заключается в следующем:

а). Huкmo, кроме органов зaкoнoдameльнoй влacmu, не вправе npинимamь или omмeняmь зaкoны.

Haпpимep, Koнcтитyция PФ в пп. 1, 2 cт. 105 устанавливает: федеральные зaкoны принимаются Гocyдapcтвeннoй Дyмoй PФ, после чего подлежат рассмотрению Coвeтoм Фeдepaции PФ.

б). Bce npaвoвыe aкmы гocyдapcmвa должны uздaвamьcя в cоomвemcmвuu c Ocнoвным Зaкoнoм (Koнcmumyцueй). Ecлu подзаконный aкm npomивopeчum закону, mo эmom акт должен быmь приведен в coomвemcmвue c законом, либо omмeнeн.

Haпpимep, п. 1cт. 15KoнcтитyцииPФ гласит: "KoнcтитyцияPoccийcкoй Фeдepaции имеет высшую юридическую силу, прямое действие и применяется на всей территорииPoccийcкoй Фeдepaции. Зaкoны и иные правовые акты, принимаемые в Poccийcкoй Фeдepaции, не должны противоречить Koнcтитyции Poccийcкoй Фeдepaции."

в). Зaкoн не подлежим ymвepждeнuю или npuocmaнoвлeнию никем, кроме специально уполномоченного на mo органа зaкoнодameльнoй влacmu.

Haпpимep, Koнcтитyциoнный Cyд может признать закон принятый Пapлaмeнтoм неконституционным, но отменить его может только сам законодательный орган.

2. Закон как источник права, исходящий от высшего органа государственной власти, представляющего волю и интересы всего общества или народа, должен также отражать волю и интересы всего общества или народа.

3. Законы, в отличие от других нормативно-правовых актов издаются по наиболее важным вопросам государственной и общественной жизни. С их помощью упорядочиваются и регулируются наиболее важные общественные отношения. В законах закрепляется общественный и государственный строй, компетенция центральных звеньев государственного механизма, основные права и свободы граждан и т.д.

Чтобы убедиться в этом, достаточно взглянуть уже на сферу конституционного регулирования в России или в любой зарубежной стране. Несмотря на существующие между ними различия, все они опосредствуют общественные отношения, касающиеся государственного и общественного строя, государственного режима, прав и свобод граждан, организации и деятельности государственных органов, порядка законотворчества и др.

4. По своему значению закон - это правовой акт первичного характера, т.к. в нем содержится первичное, изначальное право - юридические предписания, которые представляют собой отправные начала всей правовой системы государства;

5. Законы принимаются, изменяются и дополняются в особом, строго установленном, законодательном порядке. Законодательная процедура существует в каждом государстве. Она закрепляется, как правило, особыми актами — Положениями или Регламентами высших органов государственной власти и является объективно необходимой.

6. Закон исключительно нормативен (содержит только нормы права, в отличие от других нормативно-правовых актов, которые могут иметь «вкрапления» индивидуально-властных предписаний).

В России принята следующая классификация законовпо юридической силе:

- Конституция (основной закон).

Все принимаемые в России законы должны соответствовать Конституции. Кроме того, они не должны противоречить международному праву (точнее — тем международным соглашениям, которые уже ратифицированы Россией), поскольку в конституции утверждается примат международного права над российскими законами.

- Закон РФ о принятии поправки к Конституции РФ.

В соответствии с федеральным законом «О порядке принятия и вступления в силу поправок к Конституции Российской Федерации» от 04.03.1998 № 33−ФЗ, поправки к главам 3−8 Конституции РФ принимаются в форме специальных Законов Российской Федерации о внесении поправок в конституцию Российской Федерации.

- Международные соглашения, ратифицированные Российской Федерацией.

Ни одно из принимаемых соглашений не должно противоречить Конституции РФ. По своей правовой природе международные договоры Российской Федерации, строго говоря, не являются её внутренним законом, однако применяются на её территории, пользуясь приматом над внутренним законодательством. Вопрос о месте международных соглашений является спорным и дискуссионным, скорее их стоит рассматривать как источник права.

- Федеральные конституционные законы.

Принимаются по вопросам, специально указанным в Конституции Российской Федерации или в самих федеральных конституционных законах.

- Федеральные Законы (до 1991 — законы РСФСР, с 1991 по 1993 — законы РФ).

Принимаются по всем остальным вопросам.

Помимо федерального законодательства, выделяется законодательство субъектов Российской Федерации, которое строится по тому же принципу, что и федеральное, и принимается по вопросам, отнесённым Конституцией к совместным предметам ведения РФ и её субъектов, а также к предметам исключительного ведения субъектов Российской Федерации.

К законодательству субъектов РФ относятся:

- основные законы (конституции или уставы) субъектов РФ

- законы субъектов Российской Федерации

Обеспечение действия законов, то есть защита прав, свобод и собственности гражданина и человека, является основной задачей государства и правительства.

StudFiles.ru

Понятие и признаки закона

Понятие и признаки нормативно-правового акта.

Систематизация нормативно-правовых актов.

Порядок опубликования и вступление в силу законов.

Виды и структура законов РФ.

Понятие и признаки закона.

Понятие и признаки нормативно-правового акта.

4. Подзаконные акты: виды и особенности.

Нормативный правовой акт — это изданный в особом порядке документ, принятый компетентным органом, содержащий нормы права и направленный на регулирование общественных отношений.

Признаки нормативного правового акта:

1) является результатом деятельности специально уполномоченных на то государственных органов или должностных лиц;

2) имеет особую документарно-письменную форму;

3) содержит в себе юридические нормы;

4) обладает юридической силой;

5) адресован неопределенному кругу субъектов;

6) регулирует общественные отношения;

7) охватывает действием определенную территорию;

8) обеспечивается государственным принуждением в случае нарушения .

По юридической силе нормативные правовые акты делятся на:

1) законы;

2) подзаконные акты.

В современных государствах основными источниками официального выражения и закрепления норм позитивного права являются:

1. Законы и иные нормативно-правовые акты, принимаемые компетентными органами государственной власти и управления или всенародным голосованием (референдумом).

2. Общепризнанные принципы и нормы международного права.

3. Юридический прецедент (судебный и административный).

4. Религиозные источники (священные писания, книги, трактаты).

5. Правовой обычай.

6. Нормативный правовой договор.

7. Доктрина, или юридическая наука.

Закон – это нормативно-правовой акт, обладающий высшей юридической силой, принятый в строго определенном, особом порядке, устанавливающий основные нормы всех отраслей права и регулирующий наиболее важные общественные отношения. Закон— это нормативный правовой акт, принятый в особом порядке, выражающий волю народа, обладающий высшей юридической силой, являющийся основным источником права, регулирующий наиболее важные общественные отношения.

Закон регулирует только те общественные отношения, которые характеризуются устойчивостью, типичностью, значимостью, необходимостью законодательно отразить суверенные желания народа. В первую очередь это установление или изменение конституционных норм; закрепление прав человека и гражданина; определение форм правления, национально-государственного или административно-территориального устройства, методов осуществления государственной власти; фиксирование принципов организации и деятельности государственных органов, их структуры; определение общих начал уголовной ответственности; регламентация принципов местного самоуправления и др.

Изменить или отменить закон вправе только тот орган, который его принял, причем в строго определенном порядке. Главными качествами закона является его первичность, особый порядок принятия, высшая юридическая сила, в связи с чем сами законы должны быть совершенны по содержанию и форме, должны строго реализовываться всеми и повсеместно, регулировать наиболее важные общественные отношения. Роль закона в современных условиях преобразования общества существенно возрастает.

Признаки закона:

1) принимается специально уполномоченными государством органами — органами законодательной власти или народом на референдуме;

2) принимается в особом процессуальном порядке;

3) регулирует наиболее важные общественные отношения;

4) общеобязателен;

5) выражает волю народа;

6) обладает высшей юридической силой.

2. Виды и структура законов в Российской Федерации:

Виды законов:

1) Конституция РФ — это основной закон государства, обладает наивысшей юридической силой, все остальные законы не должны противоречить Конституции РФ. В ней закреплены основы конституционного строя, основные права и свободы человека и гражданина, федеративное устройство Российской Федерации, система федеральных органов государственной власти, основы местного самоуправления. Принимается народом на референдуме;

2) федеральные конституционные законы — наиболее важные государственные законы, которые разрабатываются по вопросам, прямо указанным в Конституции РФ (ФКЗ «О Конституционном Суде РФ» от 21 июля 1994 г.). Федеральный конституционный закон обладает более высокой юридической силой по сравнению с федеральным законом;

3) федеральные законы — основной вид законов в Российской Федерации. Регулируют различные стороны жизни общества. Принимаются Государственной Думой РФ с соблюдением установленной процедуры, одобряются Советом Федерации РФ и подписываются Президентом РФ. Разрабатываются и принимаются во исполнение Конституции РФ и федеральных конституционных законов. Различают органические и чрезвычайные законы;

4) законы субъектов РФ принимаются законодательными органами субъектов РФ по вопросам исключительного ведения субъектов РФ и вопросам совместного ведения субъектов Федерации и РФ. Законы' и иные нормативные правовые акты субъектов РФ не могут противоречить федеральным законам. В случае противоречия между федеральным законом и иным актом, изданным в Российской Федерации, действует федеральный закон, в такой же ситуации, если противоречит федеральному закону нормативный акт, изданный по вопросам исключительного ведения субъекта РФ, действует нормативный правовой акт субъекта РФ.

Структура закона:

1. наименование органа, принявшего закон;

2. название закона;

3. номер и дата принятия;

4. преамбула;

5. содержание закона;

6. последствия несоблюдения закона;

7. отмена законом иных нормативных правовых актов;

8. опубликование закона и вступление его в законную силу;

9. подпись закона уполномоченным лицом.

4. Подзаконные акты: виды и особенности.

Подзаконные нормативно-правовые акты – это акты органов государственной власти и управления, изданные в соответствии с законами Российской Федерации и не противоречащие им. К ним относятся нормативные постановления представительных законодательных органов; нормативные указы и распоряжения Президента РФ; нормативные постановления и распоряжения Правительства РФ; нормативные приказы, инструкции, положения министерств и ведомств; нормативные постановления, распоряжения и приказы органов власти и управления субъектов в составе Российской Федерации; нормативные постановления, распоряжения и приказы органов власти и местного самоуправления.

Подзаконный нормативный акт - разновидность правовых актов, издаваемых в соответствии с законом, на основе закона, во исполнение закона, для конкретизации законодательных предписаний или их толкования, или установления первичных норм.

Виды подзаконных актов:

По субъектам издания и сфере распространения:

1. Общие нормативно-правовые акты общей компетенции, действие которых распространяется на всех лиц в пределах территории страны (предписания центральных органов исполнительной власти, нормативные указы президента и постановления правительства).

2. Местные подзаконные акты - нормативно-правовые акты представительных и исполнительных органов власти на местах. (обязательны для всех лиц, но в пространственно-ограниченных рамках, в пределах данной территории – региона, области, города, района).

3. Ведомственные нормативно-правовые акты (инструкции, приказы) министерств и ведомств. (распространяются на лиц, находящихся в системе управленческого, служебного и дисциплинарного подчинения только данного ведомства).

Внутриорганизационные подзаконные акты (локальные), (уставы, положения, правила внутреннего распорядка) которые издаются различными организациями для рекламентации внутренних вопросов и распространяются только на членов организации.

studopedia.ru

Закон

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна. Докладніше — на сторінці Закон (значення).

Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) — нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.

Відповідно до усталеної світової практики закони (як і інші нормативно-правові акти) в Україні приймаються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй.

Закони регулюють приватну і публічну сфери суспільних відносин: найбільш важливі питання суспільного устрою, права і свободи громадян, структуру і організацію державної влади, закріплюють правове становище фізичних і юридичних осіб, відносини між ними.

Законотворча діяльність Верховної Ради України на сьогоднішній день налічує понад 172 650 законів.

Аспекти поняття закону

Закон можна розуміти в широкому і вузькому значеннях.

У вузькому (формальному) значенні закон — це акт, що виходить від законодавчого органу країни, прийнятий відповідно до встановленої процедури і має вищу юридичну силу.

У широкому, закон — нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм; прийнятий в особливому порядку законодавчим органом (наприклад, парламентом), або безпосередньо народом. Відповідно до усталеної світової практики закони (як і інші нормативно-правові акти) в Україні приймаються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй.

Основні ознаки закону

Є особливим різновидом нормативно-правових актів — законодавчим актом, що приймається вищим представницьким органом держави (парламентом) або безпосередньо народом (шляхом референдуму). В Україні прийняття законів є компетенцією Верховної Ради. Народ України здійснює законодавчі повноваження через всеукраїнський референдум;
завжди письмовий акт-документ, який закріплює норми права, що вводяться, або їх зміни, містить первинні, засадничі норми права, яких раніше в правовій системі не було;
регулює найбільш соціально значущі, типові, сталі суспільні відносини;
володіє вищою юридичною силою в системі нормативно-правових актів, тобто — це означає, що нормативні акти Президента України, органів і посадових осіб державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування приймаються на основі і на виконання законів, не можуть суперечити ним (перебувають «під» законом) і тому є підзаконними;
приймається з додержанням особливої законодавчої процедури, яка називається законодавчим процесом. Порядок прийняття законів в Україні регулюється Конституцією України і Регламентом Верховної Ради України;
може бути скасований тільки законом і перевірений на відповідність Конституції судом. Незаперечність закону полягає в тому, що ніякий інший орган, окрім законодавчого, не може його скасувати або замінити[1].

Закон в Україні є основною формою правового регулювання суспільних відносин. Саме він може надати інструменти, щодо прогресу права та оновлення. Його компетенція дуже широка, наприклад: регулювання всіх питань, що стосуються державного устрою суспільства, основних прав і свобод громадян, оподатковування, грошової емісії, юридичної відповідальності, оголошення надзвичайного стану, воєнних дій, державної безпеки, атомної енергетики, правового статусу громадських організацій, органів місцевого самврядування, юрисдикційних повноважень, правоохоронних органів. Інші питання є сферою факультативної компетенції, тобто мають регулюватися не тільки законами, а й іншими нормативно-правовими актами (указами, постановами тощо).

Суб'єкт законодавчої ініціативи

Докладніше: Законодавча ініціатива

Законодавчий процес

Докладніше: Законодавчий процес

Створення закону має пройти певну процедуру, особливий порядок прийняття закону є також однією з його ознак. Процедуру розроблення та прийняття законів називають законодавчим процесом, який має складатися з певних етапів, порядок прийняття законів України визначає Конституція України та Закон України «Про Регламент Верховної Ради України».

Основні стадії законодавчого процесу — це законодавча ініціатива, обговорення законопроекту у ВР України, прийняття законопроекту у кількох читаннях, підписання законопроекту Президентом України.

Президент протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону повинен підписати його, беручи до виконання та офіційно оприлюднити або ж повертає закон зі своїми пропозиціями до Верховної Ради для повторного його перегляду. Якщо ж у встановлений строк Президент України не повернув закон, його вважають схваленим, має бути підписаним та оприлюдненим.

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим нормативним актом, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Види законів

Більша частина авторів як основну класифікацію законів наводить поділ законів на конституційні та звичайні (поточні). Однак, при цьому, критерії для цієї класифікації зазначаються різні: юридична сила[2], ступінь значущості для життя суспільства[3], значення і місце в системі законодавства.

Наприклад, вітчизняний науковець О. Ф. Скакун пропонує такі підходи до класифікації законів[4]:

1) За юридичною силою (за значущістю регульованих суспільних відносин): а) Конституційні — законодавчі акти, які виходять із конституції і мають за мету конкретизувати основні конституційні положення шляхом регулювання найбільш важливих суспільних відносин або внести до неї (конституції) зміни та володіють стосовно інших нормативних актів, окрім конституції, вищою юридичною силою. Вони приймаються не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України в порядку, передбаченому розділом ХІІІ Конституції України. Є конституційні закони двох видів:

органічні, тобто закони, необхідність прийняття яких прямо передбачена чинною конституцією; їх перелік, організаційна назва визначені конституцію. Вони не включаються в текст конституції, діють разом із нею, бо їх ухвалення органічно випливає з її змісту. Процедура їх ухвалення відрізняється від процедури ухвалення конституції можливістю використання стосовно них права «вето» президента;
«реформуючі», тобто закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинної конституції. На відміну органічних законів конституційні реформуючі закони після затвердження (прийняття) набувають вищої юридичної сили і стають складовою частиною конституції, її змістом (за відсутності оскарження їх конституційності). На них, як і на конституцію, не поширюється право «вето» президента. Конституційні закони приймаються з додержанням особливої ускладненої процедури конституційною більшістю голосів.

б) Звичайні (ординарні) — акти поточного законодавства, що містять найважливіші правові норми певної галузі (підгалузі, інституту) права або вводять у дію (змінюють, скасовують) інші закони й міжнародні договори, наділені вищою юридичною силою стосовно підзаконних актів. Звичайні закони приймаються більшістю конституційного складу Верховної Ради України і підписуються главою держави.

Важливо відзначити, що так і не знайшлося єдиного тлумачення поняття «конституційні закони» та «звичайні закони»:

О. Ф. Скакун до конституційних законів відносить лише такі закони, на які посилається конституція та, якими вносяться зміни, доповнення до чинної конституції; конституція становить окремий, самостійний вид законів;
С. С. Алексєєв, не вказуючи на підстави для класифікації, виокремлював конституцію, конституційні (органічні) закони та звичайні закони;
М. В. Цвік до конституційних законів відносить лише закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинної конституції і для прийняття яких передбачена спеціальна процедура, а до звичайних — нормативні акти, які приймаються на основі і на виконання конституції і визначають основи правового регулювання у певній сфері;
М. Н. Марченко зазначає, що до конституційних законів належать конституції, закони, що вносять зміни і доповнення до конституції та закони, необхідність прийняття яких прямо передбачена у конституції. Звичайними законами є закони, для прийняття або зміни яких не передбачений особливий порядок або кваліфікована (у 2/3, 3/4 або 3/5) більшість депутатських голосів. Думка останнього є найбільш чіткою, так як ця класифікація підходить для більшої кількості держав, аніж інші. ЯК приклад, у Великій Британії конституція, як єдиний писаний акт, відсутня, а мають місце лише конституційні закони[5]

Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави, який має найвищу юридичну силу, прийнятий народом шляхом референдуму або від його імені парламентом, що регламентує основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян, визначає межі здійснення державної влади і слугує юридичною базою всіх національних форм права (володіє найвищою стабільністю, оскільки має порівняно з іншими нормативними актами найбільш тривалу і постійну дію). Норми Конституції України є нормами прямої дії. Всі органи, посадові особи і громадяни при розв'язанні правових спорів і конкретних справ можуть посилатися на норми Конституції. Допускається постановлення судових рішень на основі безпосереднього застосування норм Конституції.

Докладніше: Конституція України

2) За часом дії:

постійні — закони, розраховані на тривалий час (діють без обмеження строку);
тимчасові — закони, прийняті на визначений у часі строк дії;
надзвичайні (як різновид тимчасових) — ухвалюються у певних, передбачених конституцією ситуаціях і діють на період надзвичайного стану.

Їх особливість полягає в тому, що вони припиняють дію інших законів.

3) За ступенем впорядкованості:

кодифіковані — нормативні акти, затверджені законами, в яких на науковій основі узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин. Кодифіковані закони приймаються у формі кодексів та Основ законодавства;
поточні (тематичні) — несистематизовані законодавчі акти, прийняті з окремих питань.

Докладніше: Кодекс

4) За обсягом дії:

закони загальної дії — поширюються на всіх суб'єктів права незалежно від їх статусу;
закони спеціальної дії — адресовані чітко окресленому колу суб'єктів, які мають особливий статус;
закони виняткової дії — встановлюють винятки з загальних правил щодо обмеженого кола суб'єктів.

5) За значенням в механізмі правового регулювання: а) основні — здійснюють первинне правове регулювання суспільних відносин:

закони, що регулюють сферу суспільних відносин у повному обсязі;
закони, що визначають основи регулювання певної сфери суспільних відносин. Ці закони розраховані на їх конкретизацію в підзаконних нормативно-правових актах або актах об'єднань громадян (базові закони);
закони, що вносять доповнення або зміни до перших і других (реформуючі закони). Їх мета — вдосконалення (уточнення, конкретизація) змісту законодавчих актів, їх певних частин чи статей, приведення їх у відповідність із суспільними відносинами, які змінилися (тобто оновлення), або подолання колізій між приписами законодавчих актів, що виявилися в ході їх застосування;

б) допоміжні (оперативно — забезпечувальні) — надають чинності іншим законам, міжнародним договорам (їх підтверджують) чи скасовують їх:

імплементаційні — закони, що регулюють порядок (процедуру) введення в дію інших законів;
ратифікаційні — закони, що дають згоду на обов'язковість міжнародних договорів;
скасувальні — закони, що припиняють дію законів (пряма відміна).

6) За суб'єктом прийняття:

прийняті народом у результаті референдуму;
прийняті законодавчим органом держави — парламентом;
прийняті у порядку делегованої законотворчості — главою держави, урядом.

7) За територіальним масштабом дії: у федеративній державі — федеральні закони (РФ) і закони суб'єкта федерації; у регіональній унітарній державі — загальнодержавні закони (Італія) і законодавчі акти регіону (політичної автономії) (Сицилія).

В умовах розбудови правової держави на особливу увагу заслуговує класифікація законів за таким критерієм, як їх відповідність закономірностям розвитку суспільних відносин, суспільним потребам та інтересам. За названою підставою можна виокремити такі види законів:

істинні закони, які відповідають закономірностям розвитку суспільних відносин, суспільним потребам та інтересам;
неістинні закони, які не відповідають закономірностям розвитку суспільних відносин, суспільним потребам та інтересам[6]

Також, можна виділити особливості деяких інших законів:

закони про ратифікацію міжнародних договорів — завдяки їх прийняттю забезпечується пріоритет правил відповідного міжнародного договору перед правилами, передбаченими іншими законами і підзаконними актами (ст. 19 «Про міжнародні договори України» ;
закони, що встановлюють опис державних символів України та порядок їх використання. Відповідно до ст. 20 Конституції України ці закони приймаються не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Законодавчий акт та законодавство

Як нормативний акт, закон пройшов тривалий шлях свого становлення й розвитку — від його розуміння як певного правила поведінки людей, встановленого чиєюсь свідомою волею, до визнання закону як акта, що приймається органом законодавчої влади (або ж референдумом), регулює найважливіші суспільні відносини і має вищу юридичну силу. «Закон» потрібно відрізняти від інших споріднених із ним понять — «законодавство» і «законодавчий акт».

Із позиції Скакун О. Ф. можна побачити, що існує два підходи, щодо співвідношення закону і законодавчого акта.

Так, перший підхід визначає, що всі закони є законодавчими актами, але не всі законодавчі акти показують суть законів. Звідси поняття «законодавчий акт» вважається збірним, що включає в себе власне закони і акти делегованої законотворчості непарламентських суб'єктів (президента, уряду). Другий підхід не сприймає розчинення закону в понятті «законодавчий акт», а припускає їхнє розмежування внаслідок перебування в субординаційних зв'язках, де закону відведене провідне місце.

У будь-якому разі, законодавчим актом вважається акт делегованого законодавства, який можна тлумачити як «квазізаконом» або «субститутним» (замінюючим) законодавчим актом. Для прикладу, для деяких країн світу (Франція, Велика Британія й ін.) такими законодавчими актами є акти президента, уряду, видані в порядку делегування їм парламентом законодавчих повноважень відповідно до конституції. У Франції — це ордонанси, прийняті урядом; в Італії — законодавчі декрети уряду, декрети президента, що мають силу законів, у Великій Британії — накази, що видаються урядом від імені королеви і Таємної Ради. їх прийняття суворо регламентовано конституціями. За загальним правилом законодавчі акти глави держави або уряду набувають чинності закону лише після їх затвердження парламентом.

Щодо законодавства, то за своє суттю цей термін є складною правовою конструкцією, яка пов'язана та обумовлена цілою низкою економічних, соціальних, правових та інших чинників. Саме з правової точки зору, «законодавство» є узагальнюючим, тобто тісно взаємодіє з категоріями «правовий акт» та «нормативно-правовий акт», оскільки через них воно функціонує та розвивається[7].

Та все ж, слід розрізняти терміни «законодавство» та «закон», адже ці поняття різняться за собою. Закон — це нормативно-правовий акт, а законодавство — це система законів та інших нормативно-правових актів, що приймаються Верховною Радою України та вищими органами виконавчої влади, що регулюють суспільні відносини у цілому або окремі їх види: постанови Верховної Ради, укази Президента України, постанови і декрети Кабінету Міністрів України. Такі нормативно-правові акти приймаються згідно із Конституцією (ст.8 КУ) та чинних законів, не повинні їм суперечити, а навпаки — конкретизувати. Їх сила визначається компетенцією державного органу, який приймає відповідні акти. Найбільш науково обґрунтованим є розуміння законодавства як сукупності законів, але таке розуміння можливе нині виключно на теоретичному рівні. Практично ж терміном «законодавство» (у тому числі Конституцією України) охоплюються як закони, так і основані на них підзаконні нормативні акти[4].

Докладніше: Законодавство

Джерела

Костенко О.М. Культура і закон у протидії злу: Монографія.– К., 2008
Ткачук А. Ф. Законодавча техніка: практ. посіб. / А. Ткачук, А. Шуліма – К.: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 80 с.
Ткачук А. Ф. Законодавча техніка:практ. посіб. / А. Ткачук, А. Шуліма – К.: Інститут громадянського суспільства, 2002. –80 с.
ЮщикО. І. Теоретичні основи законодавчого процесу : монографія / Ющик О. І. –К. : Парламентське видавництво, 2004. – 519 с.
Козюбра М.І. Правовий закон: Проблема критеріїв / М.І. Козюбра // Вісник Акад.. правових наук України. – 2003. - №2-3. – С. 83-96.
Грищенко А.В. Правовий закон: Питання теорії і практики в Україні: дис. Кандидата юрид. Наук : 12.00.02 / Грищенко Анна Володимирівна ; Акад. праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – К., 2002. – 227 с.
Тертишник В. М. Мова і логіка закону / В. М. Тертишник // Право і суспільство. – 2016. – № 5. – С. 36-42.

Див. також

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Закон

Кодекс
Нормативно-правовий акт
Указ Президента України
http://vszakon.esy.es/

Примітки

↑ Порівняльне правознавство / Петришин О. В., Погребняк С. П. та ін.: навч. посіб./ Харків: «Юрайт», 2012. — 265 с.
↑ Загальна теорія держави і права / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін. :підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів ; [за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина]. — Харків: Право, 2009. — 584 с.
↑ Теория государства и права / Марченко М. Н.: учебник. — 2 изд., перераб. и доп. — М. :Велби ; Проспект, 2004. — 640 с.
↑ а б Теорія держави і права / Скакун О. Ф. Підручник. — 2-ге видання. — К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. — 520 с.
↑ Супрун О. В., Ткач М. П. Проблеми класифікації законів
↑ Січна О. В., Пілігрім А. С. Класифікація законів: аналіз існуючих та нові підходи
↑ В. П. Мельник. Поняття та ознаки законодавства: проблеми, підходи, напрями вирішення// Держава і право. — 2009. — Вип. 44. — С. 50-54.

Закон-потрібно виконувати А саме головне має виконувати закон Андрій Гаврон!

Посилання

ЗАКОН //Фармацевтична енциклопедія
ЗАКОН //ЕСУ

Право Теорія права Правові дисципліни Система права Галузі права Правові системи Міжнародне право Правозастосування



Правосвідомість · Правотворчість · Правове регулювання · Правореалізація · Правовідносини · Правова держава · Юридичний факт · Суб'єктивні права · Юридичний обов'язок · Правова культура · Права людини · Джерело права

Теорія держави і права · Історія держави і права · Філософія права · Юридична етика · Юридична психологія · Кримінологія · Криміналістика · Судова медицина · Судова психіатрія · Юридична техніка

Матеріальне право · Процесуальне право · Публічне право · Приватне право · Норма права · Законодавство · Закон

Конституційне право · Адміністративне право · Адміністративне процесуальне право · Виправно-трудове право · Господарське (економічне; комерційне; торгове) право · Господарське процесуальне право · Земельне право . Екологічне право · Зобов'язальне право · Інформаційне право · Кримінальне право · Кримінально-процесуальне право · Митне право · Муніципальне право · Право інтелектуальної власності · Сімейне право · Трудове право і Право соціального забезпечення · Фінансове право · Цивільне право · Цивільно-процесуальне право · Податкове право · Банківське право · Військове право

Римське право (рецепція) · Традиційна правова сім'я · Романо-германська правова сім'я · Англо-саксонська система права · Скандинавська правова система · Релігійні правові сім'ї: ісламське право та Юдейське право

Міжнародне публічне право · Міжнародне приватне право · Категорія:Дипломатичне і консульське право · Міжнародне екологічне право · Міжнародне кримінальне право · Морське право · Категорія:Міжнародно-правові документи у галузі інтелектуальної власності · Категорія:Права людини

Правопорушення · Правоохоронні органи · Правосуддя · Судове рішення · Адвокатура · Нотаріат · Юридична професія · Категорія:Правознавці · Юридична відповідальність

Категорія · Портал

uk.wikipedia.org

Что такое закон?

Gta

Закон, правило, постановление, положение, основание, начало, принцип; вера также в широком смысле - все нормативно-правовые акты в целом, все, установленные государством, общеобязательные правила) . В собственно юридическом смысле - нормативный акт, принятый высшим представительным…

Alena wind

Закон - это то, что неизбежно проявляется при соответствующих условиях. Это общая необходимая устойчивая связь, свойственная всем явлениям определённого класса. Это может быть и необходимая, устойчивая связь между сторонами одного явления.
Законы бывают динамические и статистические. Динамические действуют в каждом явлении, представляющем ту или иную форму движения или область действительности. Статистические - лишь в массе явлений.
Кроме того, законы бывают общие и частные.
Разумеется, я даю определение закона с точки зрения философии, а не юриспруденции, например, или математики по трём причинам:
1. я по профессии философ;
2. мы находимся в категории - философия;
3. философское определение подходит к любому закону, поскольку именно философия даёт методологию всем конкретным наукам и именно в философии определены всеобщие законы, работающие абсолютно во всех сферах явлений.